На заклик пана Петра Залєвського викладаю свій римований варіант відомого анекдоту. Почав я його писати десь пів року тому. Написав менше половини і закинув, зникло натхнення, а тепер, завдяки пану Петру, дописав.
Тихо повзає вгорі
Сонечко ледаче
А у лісі, по траві
Зайчик сірий скаче
Скочив Заєць на пеньок
Соловейка слуха
Але раптом сірий Вовк
Хвать його за вуха
— Що, вухатий, скільки літ
На тебЕ полюю
Та сьогодні на обід
Я тебе звалкую
— Що ж, валкуй, я винен сам
Бо не зміг сховатись
Але дай маленький шанс
Мені врятуватись
Три загАдки я тобі
Гарних загадаю
Відгадаєш, тоді їж
А як ні — гуляю
— Добре, — каже Вовк йому,
— Бог із тим обідом,
Як казали в давнину:
«Не єдиним хлібом…»
— Без віконець і дверей
Зелененька хатка
В ній повнісінько людей—
Перша це загАдка
Сіроманець морщить лоб
І очима лупа
— Це, мабуть-що… — каже Вовк,
— Це, мабуть-що дупа!
— Ні, не дупа, брате Вовк
Де твоє терпіння
Це зелений огірок
Той, що із насінням
—От кумедно, — каже Вовк,
—Я б і не дотумкав
Огірок то й огірок,
Шкода, що не дупа
—Ну а як тобі ось ця,—
Зайчик тре животик,
—Два кінці і два кільця
А між ними болтик
Довго Вовчик міркував
Й вигукнув зненацька
—Знаю, знаю! То така
Дупа чудернацька!
—Ні, не дупа! Не сміши!
А подумай файно
Це були всього лише
Ножиці звичайні
—Ну то добре,— каже Вовк,
—Що ж, біжи до гаю
Я загАдок, більше двох
Не запам’ятаю
Зник Зайчисько у траві
Вовк бреде по хащах
Тут вискакує Ведмідь
Відкриває пащу
—Що? Добігався, бандит,
Стежкою моєю
То ж сьогодні на обід
Роздеру тебе я
—Зачекай но, та зажди ж…
Я загАдку знаю
Вігадаєш, тоді їж
А як ні — гуляю
—Добре, можна і обід
Пропустити часом,
Як казав колись мій дід:
«Не єдиним м’ясом…»
—Без дверей і без замків
І без вікон хатка,
Й повна дупа огірків —
Ось яка загАдка!
Косолапий тре чоло
І собі моргає
—Ще такого не було
Мабуть не вгадаю…
Добре, Вовче, не вгадав
Ну кажи ж негайно!
—Якщо Заєць не збрехав
Ножиці звичайні!
