Все що я роблю,
Все що я Люблю,
Все напрасно.
Тепер мені це ясно.
Немає змісту у моїх словах,
Немає сенсу у моїх думках.
Навіщо їх писати на папері?
Навіщо зачиняти двері,
На дорозі до серця мого?
Воно ж чекає на нього.
Хоть його там нема і не буде,
А пам"ять про нього забуде.
І не буде сенсу в житті,
А серце буде закинуте в смітті.
Буде надіятися і чекати.
Можливо, хтось буде його шукати.
Знайде і скаже що кохає,
Що без нього помирає.
Знову кригу у ньому розтопить
та коханням своїм затопить.
