|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51022
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 20106, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.125.135') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Тані4ка Блізняк, 29-12-2009
|
Місяць собі на небі жив,
у темноті він світло лив.
Сонце собі світило
всім тепло дарило.
Місяць по небі ходив - і це був ти,
сонце він любив - і це був ти.
І сталось так,що сонце - це я,
а значить я любов твоя,а ти - моя.
Вони не цінуючи любили,
і свою любов вони розбили.
Місяць покинув мене.
І сонце стало йому чуже.
Святу обітницю вони дали,
що не повернуть ніколи те що мали.
Пообіцяли,що більше не зустрінуться вони.
І розійшлись вони в різнії боки.
Сонце стало світлим днем,
воно палало гарячим вогнем.
Місяць став темною нічкою,
і лив своє біле світло річкоя.
Вони жили і пам'ятали
про ту обітницю яку давали.
Але любові іскорка лишилась,
і знов любов їх розгорілась.
Вони порушили обітницю святу,
вернули назад любов свою.
І знову бачаться вони,
але так,щоб не здогадались ми.
Рано-вранці,коли все спить,
лиш їх любов не спить.
Зустрічаються вони на краю неба,
бо бачити нам їх не треба.
А як сонце спатки іде
місяць "надобраніч" сказати прийде.
Сон прекрасний буде він охороняти,
і завжди поряд буде він стояти.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
