Дощ відколи колишній, і грішні скрізь
мрії миють, і вигляд мають не кращий.
Відчиняйте двері і замки валіз,
а потім питайте поміж інших: “Нащо?”
Довго стійте, чекайте, коли антракт.
Час сам по собі – ніякий: був та щезнув.
Зверхньо глянеш, подумаєш: “Час – батрак”,
і долю свою покотиш – важку і чесну.
