Помовч.. залиш мене боятися..
Дякую.. бачиш, я вже боюся?
Я так боюся, що своїм подихом
розгойдаю кошички
білих лілей - твоїх думок -
на стишеній срібній гладіні озера
твоїх мрій,
що здмухну тремтливе полум´я
зі свічі твого серця..
Боюся, що своїми думками,
які наче човен,
що заплив ув очеретяні зарослі,
наполохаю снігобілих лебедів
твоїх снів..
Боюся, що своїм дотиком
ступлю у світлі води
твоєї молитви-нірвани,
боюся, що розбовтаю, розколихаю
і підніму золоті піщинки-кристалики
з чистого дна твоєї душі...
Помовч... я так боюся,
що ми своїми словами
діткнемося струн
джерельця Вічної Тиші -
голосу нашого Бога..
