Плавляться
нерви на сонці, кохання в долонях,
спогад повільно перелився у дим:
кинувсь в повітря, пробіг по скронях -
смуток і гнів там плачуть за ним.
Очі блукають, губи шукають,
де б прихилитись, знайти тепло:
світла немає, темрява знає -
серце згоріло. Уже давно.
Полум'я тіней бентежить повітря,
смак поцілунку втрачає життя:
капають сльози, дмухає вітер -
з серця здуває шматочки сміття.
Двері відчинить, душу причинить,
долю поставить на терези.
Там переважить хтось більш значимий,
хто ж його знає - може це ти.
