- Глибоко.
А можна я піддихну трішки подиху,
Трішки піддую у ніздрі любові,
Затамую серце подивом
Спомином долі
Що руки простерла обидві до тебе
І лінії світла змалювала в очах …
- Не треба, замовкни!
- Безмежно безмежних словах.
Мовчки.
А можна я мовчки підмовчу поруч тебе
Аби подих у сплутаних снах язиком
Розлив у душі пригоршню меду
Залиплу на моїх очах.
І вітер злиже турботу липкістю
Мрій у синьому небі –
Для тебе.
- Не треба, замовкни!
- А можна я малюватиму сонце у на півмісяця – з одного боку ти, з іншого – я. Неподалік хай зорі повісяться, як дні в клітинках календаря і тріпочуть в легенькому дзенькоті …
Промовчав, не сказав ані слова. Сів на кінці світу, опустив ноги до низу і погойдує - насновує візерунок нового життя. Нехай усього буде по парі.
