Ми зустрілись, бездарні обоє,
За відсутності інших доріг.
У жахливім душевнім застої
Трапивсь ти мені, мій оберіг.
Подивившись на мене крізь призму,
Ще тоді не важливих речей,
На свідомість живу натиснув
Беззмістовним знизанням плечей.
Як пропащому не таланило.
Як сліпа я не бачила світ.
Став для мене церковним кадилом
І новий розгорнув завіт.
Ми зустрілись буздарно жахливі.
Врешті-решт ми б такими й були.
І не знавши цьго посивіли б.
Не змішавши натур кольори.
