|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 19890, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.227.46.54') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Надія, 20-12-2009
|
ЛЮБОВ ПО ІНТЕРНЕТУ
Ось ми в інеті, пишемо в робочий час
Стоять між нами візи й заборони.
Ще гірше –сім’ї в нас ,своїх дітей
Не провеземо ми через усі заслони.
Як кадри з плівки-так дивились ми життя,
Твоє й моє ,бо іншого не мали.
Не повернути вже його назад,
Не відмотати плівку, все , що ми придбали.
-Куди ж ти ,мамо? Тату, ти куди?
-Ти будеш з нами, щоби не було біди.-
Так скаже син (донька).-У нашій хаті.
-І щоб ми спокійно там могли зростати.
І ми змирились. Так пройшли роки.
Ми листувались, і любов не згасла.
Росли дитятка, в школу вже пішли,
Там в інститут, щоб як в усіх, в порядку.
Ось влаштувались на престижнії місця,
І друга половинка нас схотіла ,
(Вже як там було ,то не знаю я ,
А тільки нас із дому відпустила.)
І ось та зустріч. Сльози на очах.
І в душах радість ,аж іти несила.
Ти йшов вперед ,зігнений в три рази,
Назустріч я –беззуба й посивіла.
Ми фотки несли у руках, щоб упізнать.
Зустрілись. Двоє затремтіли.
Упали фото з рук ,важко піднять.
І двоє скрикнули : Я не того хоті…
А як ще десь промовим стиха ми ,
І серце змучене до серця знов озветься,
Бо дуже довго там любов жила,
Не хоче дійсності сприйняти серце.
І бути вирішимо ми разом-
Та справлять милі діти нас в дурдом.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
