...Чорне свіло
з неба ллється.
Сумна пісня
розпочнеться.
Злетить ввись
фатальний ворон,
впаде млість,
заплаче ворог.
Зникнуть всі
банальні речі,
шум століть
впаде на плечі.
Заскриплять
зловісно двері.
Вітер й ніч
закрутять в хмелі.
День прийде
без зайвих прагнень
і згорить
добро погане.
Сльози з хмар,
З очей - градини.
Грізний бал
у домовині.
Розпач, біль
й пекельна велич
віднесуть на думці
вдалеч
поверх всіх
земних турбот,
нижче всіх
печаль, скорбот.
І тебе
не омине
світло чорне
неземне.
Воно ллється...
повінь, повінь.
І хіба ти
ним не повен?
