Насупилось небо у вічному смутку,
Бо все йому чогось треба.
Ні дня, ні ночі –
Закляте Сонце
Приречене дивитись у віконце –
Його віконце.
А він у мертвім світлі
Уважно роздивлявся свої руки,
І тільки відшукав для рими "муки" –
Як руки заболіли.
Все ж він із мученицьким фанатизмом
(Мистецтво родиться в стражданнях!)
Почав писати (мука у руках!!!)
Почав писати про любов,
Та тільки риму підібрав –
Злякався…
