В мені одночасно народжуються і вмирають тисячі зірок. Мої очі світлі наче сонце. Ними тобі освітлюю обличчя, волосся, плечі, та інші по кімнаті речі.
В мені киплять процеси, які не бачив і не відчував, такі тихі, безмімічні.
Народжуються і вмирають думки. Космічні.
Мені важко до тебе торкатись. Я зараз Бог. Я творю все довколо.
Я скрізь, я небо, я лечу до нього.
Ти цього не бачиш, спиш.
Ти спиш, я бачу твої очі. Ти відвертаешся, я бачу твої очі.
Я повертаюсь, бачу твої очі. Я бачу.
В мені народжується і одночасно вмирае все.
Зазначу:
Я час. Я швидше за надмале. Я тут і зараз, мене ніколи тут не було, я з*являюсь і зникаю.
Я с тобою знов знаюмлюсь, і знов тебе не знаю.
Ти маєш ім*я та я тобі його придумав.
Я на себе надбагато взяв і з усим справляюсь.
Я дихання твоє і моє. Я сон, і безсоння.
Я твоє і нічиє. Ти можеш молитися на мене, та ти вибираєш сон.
Ти завжди вибираєш відпочинок.
Я поважаю тебе і тому поважаю цей вчинок.
Кордони такі ж реальні, як розмови про них.
Цвинтарне рівноправ*я в моїй душі.
Он вмирають мої зорі а мені все одно до них.
Впусту стільки дарунків.
Все розбивається об прості людскі потреби.
Я дзвоню і свічусь всім тілом.
Сьогодні, 12-го, вночі, для тебе…
