|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 19727, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.9.200') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Олеся Малинська, 10-12-2009
|
Нанизала слова у корону. Почеплю собі на голову.
Ніч скиглить воронами і котами.
На кінцях пальців воском застигла втома.
Сьогодні я зрозуміла, що навчилася майстерно плювати.
Плювати на себе. На тебе. На всіх.
Голе віття шмагає порожнє серце. Хрипить залізом вітер.
Та плювала я на тебе. От тільки ніч…
Ніч, мов відьма, варить зілля із моїх розчавлених мрій.
Мороз залітає крізь відчинене серце. Поганий коханець. Пробувала вже.
Очі мають особливість линяти. Були кольору міцно завареного чорного чаю,
Зараз – позеленіли. Таки відьма.
Казали, що вмію зваблювати. Брехали…
Сніг на пелюстках кольорових хризантем.
Невже морози ці квіти не беруть? Чи вони під безсмертних косять?
Забери мене у Чортків. Я ще там не була. А де це?
Вичавили сік? З мене чи помаранчів?
Вишиваю сніжинки із шматочків своїх думок.
Сніжинок так багато, що можна викидати у вікно.
І люди повірять, що випав перших сніг.
А діти дістануть із комор лижі і санки. Ліпитимуть сніговиків.
То не сніг – то мої думки помножені на безглуздість існування.
Безпросвітність без світу.
Нанизала слова у вінок. Почеплю тобі на голову.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
