По снігу навпрошки...
Від підошов
на животі алеї чорний шов:
вона прийшла
чи він кудись пішов –
і тенька
як олов'яне –
серце, не солдат –
у лабіринтах споминів і дат
ще хукає на пальці снігопад: - Маленька...
… така мала – мачинка, мушля, ма...
мрійлива мама – втомлена зима, - Ca va?
- Tres bien...
І сміх, немов crеmant -
солодкі бризки!...та думки-ординці....
...та образок на стишеній стіні
Хитає головою: доню, ні...
...і Місто місить тіні та вогні:
У ринці.
… Замісить густо: гумус-градус-страх,
Миршаві хвойди що три слова «нах»,
ристалища ворон на смітниках…
По тому
гірчить утома, як міцне мате…
Ходи сюди, кохання золоте,
А потім Бог усіх –
як сніг –
змете –
додому
У час Безчасся.
Вчаєна хода:
Листочком клена – діва молода,
Біжить малий нестримно, як вода, -
До мами....
...якби до того берега...
якби...
...цілуються на гілці голуби...
...до дзьоба – дзьоб...
...торкаєшся губи
губами...
