ІНФЕКЦІЯ
Впавши зі скелі в заростях арніки
Тепер тут лежу
в траві головою
шкіра покрита синцями подряпинами
листям сухим і тобою
Найскладніший випадок правцю в історії медицини
усі світила науки наді мною
похитали головами і пішли
Старша медсестра вносить до покою
сигарети помаранч і тринадцять
репродукцій Ботічеллі
Підкріпіться
сьогодні вас будуть оперувати
видалять серце
маєте занадто велике серце
для того щоб жити з ним
Чищу помаранч і згадую Прагу
чайок і талий сніг
пам’ятаєш?
Сьомого листопада була святкова ілюмінація
Постіль моя змонтована вміло
з намірів добрих і слів
мудрих усім відомих людей
перетворюється поступово
на розбитий трамвай що їде на Споржілов
ПРАВДА
на губах моїх спека
і волосся твоє
Це сумно а може і смішно
але вмру я під їхнім ножем
бо лиш у тебе кров моєї групи
мушу сказати де тебе знайти
не лякайся як прийдуть до тебе
Буду лежати серед блискучих
прокип’ячених інструментів
і навіть не знатиму чи ти прийшла
ні не мусиш на мене дивитись
Знаю що не кохаєш
але ти в мене глибоко під шкірою
розчинилася
в бацилах правцю
димом від сигарет
запахом арніки
старими шлягерами
яких вже ніхто не пам’ятає
СОННІ НІЖНОСТІ
Неони
дзвонять на молитву
в твоїх очах з’являються
зірки і квіти
на берег озера де очерет росте і кмин
де дроворуби після скінчення роботи
п’ють горілку з горобини
А я так хочу спати
Спати
у затінку твого волосся
Спати ні про що не думати
зі звуком твого голосу прокинутись
як кухар
в казках де спиться сотні літ
і знову засинати
із пригорщею твого волосся на чолі
і трохи ревнувати
до сонця
яке малює на твоєму тілі
малі незрозумілі образки
КОЛИСКОВА
Березень Чорне небо над містом
пахне дощем
Ще раз усе порахую
Хоч раз іще
Відсотки щастя відсотки смутку
Відсотки втрати
те що зробив
те що виграв
те що пропив
дорожні витрати
те що отримав чесно й нечесно
Повноліття і погану репутацію
паперовий гульден
від дядечка в жилеті
Дядечко був легіонером воював на Піаві
і був таким чесним
що коли повернувся не мав грошей
Зате мав почуття гумору татуювання
і дружину хорошу
А на старість
ракову пухлину
Усе життя ненавидів війну і її брудну піну
Він був із тих, що прагнуть височини
А я
невдатний племінник
вихований в мирі народжений за війни
під очима як траурні стрічки синці
не можу спати
в цій чорній промоклій ночі
Рахую на пальцях
Метали життя і від нашого кохання рубці
А ти спиш
Можливо тобі сниться щось таке прекрасне
чого я не побачу й до смерті
Добраніч
Ти гарна й коли спиш
Добраніч
Вже чути як приходить день
Помалу наче злегка п’яний
Блукає
по вулицях пивниць і храмів
Тепер позіхає
Спинився на розі
Спи
Я не в змозі
REDUTA BLUES
Шукаю тебе
в місті розпеченому ополудні
в місті що згорнулося клубочком ночі
Шукаю тебе
в цьому місті
розкопаних вулиць пивних кохань прекрасних
осеней і високих храмових
веж які схожі на твої
пальці
Шукаю тебе
можливо
це смішно
наївно та безнадійно
Є стільки трамваїв в яких можеш проїхати повз мене
є стільки перехресть де можеш змерзла
чекати з надією
когось зовсім іншого
є стільки кінотеатрів де можеш плакати тихо
над дивною смертю
красивого італійця
є стільки вулиць і слів через які не бачимо одне одного
є стільки чоловіків які можуть зробити тебе
набагато щасливішою ніж вдалося б мені
є тільки милозвучних віршів про кохання
а республіка має
в обігу тільки грошей
є стільки будинків де можеш зараз бути
в гостях Є стільки щасть
(взятих у кредит)
Є стільки ліжок
і стільки телефонних номерів
Так маєш рацію це трохи сентиментально
те що говоримо Але ж
хоча б сонце Хіба
не позер? Щовечора
йде топитися
(з парадом і бенгальськими вогнями)
а вранці знову
встає наче нічого не сталося
Чекаю
поки піаніст закінчить
щоб заграти свій хорал Не знаю що
я буду грати Є стільки милозвучних
віршів про кохання і республіка
має стільки грошей
в обігу Є стільки ліжок
Але граю
і думаю що це не безнадійно
бо крізь піт і дим сигарет
чую за спиною барабан
що нерівними хрипкими ударами вибиває
хвалу вічному
пошуку
КОЛИ СВІТАТИМЕ
В очах ліхтарів блищить
запах дурману
а в тебе долоні
свіжі
Як вітер рано
шепчуть з моїми оту прекрасну
суру з Корану
Хоч ще один цілунок а тоді
на твоїм черевичку
перепливу безліч океанів
І може відкрию
якусь нову невідому Америку
лише для тебе
Можливо я помру
серед мисливців за людськими черепами
а як тобі пришлють мою зменшену висушену голову
продаси її на базарі
бо не впізнаєш мене
Або мені не пощастить знайти
жодного матроса й стернового
і я проп’ю зі злості
твого черевичка в якомусь лісабонському шинку
Мене можуть засудити за єресь
бо всі розумні люди знають що Америка
лише одна і вже була відкрита
а може й ти підеш дивитися
як спалюють божевільного
Але також цілком можливо
Що мені пощастить
і одного дня я тобі привезу
прикраси з пір’я тютюн і гумові м’ячики
із землі
яку я відкрив
