чоловік якого я колись любила
малював на піску сосни і наспівував джаз
мертву шкіру дерев заліковував
накладанням рук і голосу
на мелодію лісу
чоловік якого я колись розлюбила
ніколи не помилявся і їв помаранчі
знав усе і про всіх і не міг пробачити
коли небо називали морем а руки - корабликом
який пірнає угору аби врятувати сонце
чоловік який живе не зі мною
досі не знає що ім"я його - фікція
він плекає троянди і висаджує фікуси
любить їх як дітей не дозволяє їм вирости
вони його - теж тому в домі ідилія
зів"ялі квіти зразу викидають
чоловік якого я ніколи не знала
тихо старіє під небом кольору хакі
вечірнє проміння стікає олійною фарбою по щоці
і собака з вогняними очима стереже сліди його стіп
від цілунків таких як я невірних
