Прочитав вірш "Любіть українок!" Тараса Шевченка-Задунайського (http://gak.com.ua/creatives/2/17801) і так за серце вхопило, що вирішив написати таку собі "відповідь" :
Любить українок - то діло складне -
Складніше, ніж сонце любити:
Надіюсь із неба воно не впаде,
Не спиниться ж гріти й світити;
Не змінить відношення ні до землі,
Не змінить й до неба живого,
Не змінить деревам і травам полів -
Любитиме всіх як й до того;
Не буде ховатись само у собі
Від світу, від себе - в неволі,
Не буде ховать там своїх почуттів,
Не буде тримати там болі...
Невже ж то любов убиває її,
Чи то лиш моя... Так горіти
У пеклі моїй же любові й мені!
Прокляття: "Не вміти любити"!
