Білою правдою, чорнем жалем, червоною важкою пристрастю
Заносить меч над моєю дзвінкою слабкою Неособистістю.
Чорним минулим, червоним „сьогодні”, білим туманним майбутнім
Зачіпає струни сеця мого, що у кожному слові відчутні.
Біло-біле, біло-чорне, біло-червоне місто
Планує неперевешене і таке непомітне вбивство.
Та я чорною тінню, червоним променем, білою хмарою
Пройду крізь залізні грати і розтану в небі примарою.
