Я Джо Дассен,
ти Анжела Девіс,
я хочу музики,
ти хочеш свободи
у своїй маленькій в’язниці,
я знаю,
я чув від інших.
Ми читаємо,
читаємо
наші книжки,
читаємо
наші думки.
У нас схожі букви.
Ми міняємось
не дивлячись –
іноді
я хочу свободи,
іноді
ти співаєш,
я знаю,
я знаю багато,
я читав твою біографію.
Я тримав твої руки,
я бачив твої долоні,
я бачив твої лінії...
Я все думаю,
подякувати твоєму батькові,
котрий назвав тебе
Анжелою Девіс.
