Знову каплі дощу по склу
Тихим плачем души моєї.
Її стогін, її лемент у імлу,
Її біль все сильне і сильне
Осідає тепер зливою,
Леденіє і котиться вниз
Ми не будемо вже з тобою.
Не чекай мене. Подивись:
Ти же знаєш, що я сховаю
Все думки і смогу любить
Тільки щастя тобі бажаю,
Відпусти і зумій вибачить.
Рветься вище моя душа,
Забуваю про все на мить,
Сліз моїх злива нічна
Цілу ріку могла б наповнить...
