Серце загоєне - шрами залишились досі.
Небо не плаче, - це лиш ранкова гроза.
Теж не заплачу із ним - се тобі не вдалося
Очі забути сумні і русяве волосся,
Миті, коли пролітала від щастя сльоза.
Душу тепер вже залишену на морозі
Хай забере у обійми наляканий світ.
Запис останній у листопадовому блозі
Я залишу як й ноутбук на нещаснім порозі, -
Буде для тебе від мене написаний звіт.
Зникне агонія - знову настане світанок.
Спогад давно більше схожий на вимерлий сон.
Я не хвилююсь - знайдеш ти ще сотню коханок,
Та не забудеш ніколи-ніколи той ранок,
Де твоє "вибач..." залили у свіжий бетон.
