Недарма бо ми в Леваді стали левами
Й ви на площі Фейєрбаха були феями —
І тому у Журавлівці не журилися,
Ну і звісно на Сумській не сумували ми,
Не торкали зимноти Холодногірської,
Лише парами співали: "Харе Харків!"
2.
вранці Успенська дзвінниця похмура
а Благовіщенський сяє
проте ввечері він захмарений
а вона зорить
таємничо
як на сторінках Андерсена
може один собор спить вдень
а інший - вночі?
3.
Площі спочили, куняє Благбаз,
Напівпоснула Сумська.
Спалах повік відбиває наш час
По роках.
Руки зігрівши над Вічним Вогнем,
Глянувши на циферблат,
П’ємо казковий дзвіницевий щем,
І назад!
4.
Покровський поруч з Успенською
але він залюбки відображається у Лопані
а вона — ні.
— А чи вона не віддає перевагу річці Харків?
— Ні, й там Покровський міниться виразніше…
Може вони обидва закохані у Лопань
але щастя випадає лиш одному?
5.
Сквер між Пушкіном та Гоголем — зацілований,
Всі доріжки понад Лопанню — перелапані,
По канатці в Поле Павлове — впали в love,
Щоби парами співати:
Харе Харків! Харе Харків!
Харків-Харків! Харе-харе!
