Мої тато...
Боже прости їм всі провини.
Нехай з Тобою там... радіють.
Минають роки,
А ми,
Його сини,
Тепер несемо в майбуття
їхнє життя,
їхнє Я,
їх надію.
Колись, бувало, що Вони
В куточку десь, щоб я не бачив,
Щоб не почув як Вони плачуть...
Богу молячись за життя,
Яке у самоті прожили.
Сьогодні згадка залишилась.
Здається, я все розумію.
Малим був, як їм росли крила,
На яких летіла надія...
Бувало, кажуть:
- Слухай сину,
Все проминеться в тому світі.
Так, - я вам кажу, все промине.
Колись в сльозах будеш радіти,
Згадай тоді мої слова.
Брехня не може володіти
Так без кінця.
Бог все бачить.
Окалічений народ плаче,
Плаче і снить.
Спить роками.
Настане час
І Бог простить
Провини наші і не наші.
Настануть дні.
Дні кращі.
Настане час...
Багато з вас
Поверне на пожежу.
Змінить одежу
І почне жити по-новому
В своїй хаті.
Думки і мрії хоч крилаті,
Весь час ночують над Сяном
І чують,
І знають,
Що мої сини
Діждуть весни.
Увійдуть в поле забуття,
Щоб показати наше Я.
Настане свято.
Боже свято!
Гостей запросите багато
І гуртом всі, як християни
Співати будете пісні..
Пісні козацькі, партизанів...
Пісні про волю і любов.
Тоді про мене теж згадайте
І „Вічну пам’ять..." заспівайте,
Бо хоч хотів би, - не діжду
Там бути з вами за життя,
Все таки ,там моя душа
Вашого ждати приходу
Не перестане.
I діжде!
Хоч тіло в землі не своїй
У домовині, під хрестом
Лежати буде на чужині
З усіма тими, яких вже
Нема між нами.
Сини мої, не забувайте,
Що батько ваш народивсь там...
Скажіть також своїм синам
Які прийдуть, коли мене не стане
Між вами. Щоб за Сян
Коли не зможуть дійсністю там вернути,
То хоч думками
Хай летять,
Де їх прапрадіди вже сплять.
Хай посилають добре слово
Всім тим, з чиєї то провини
Сьогодні ми розкинені
По всій чужині,
Неначе пісок по пустині,
Щоб ніхто його не зібрав,
Щоб себе втратив.
Не кляніть!
Ніколи i нікого.
Жийте з Богом!
Хоч тяжко буде - промине.
Тоді згадаєте мене,
Який як вмів так жив,
Та вам про все це говорив.
Багато - небагато?
- Ваш тато.
02.05.1990р.
