цей листопад
невмолимий як голод і як любов
і вічний
немовби черга від ранку
до ощадкаси
нема повітряних зміїв
вижовкли всі либонь
така недитяча казка
безжальний кастинг
листя
мов камікадзе летить
із чужих висот
лавина гіркого вчора
ловú
моїх снів безумців
безславних моїх
абсурду найвищий сорт
провина – завжди закон
невинність – презумпція
гріхів - як горіхів
а смертних лише по сім
з роси і води нам буде -
проси уклінно
одягнеш корону блазня - пробачать всі
очі роззувши загоїш у кров коліна
подих вітрами битий на двох один
у книжечці захалявній
не пробачають
у черзі за листопадом останній - дим
розв’яже холодні руки
свого мовчання
