Чи гроші
чи то горошини
під матрацом.
Задимлені сиві думи
волосся чешуть,
а Кіт повісив усмішку на вершечку -
на сходах,
які до неба ведуть відразу.
На сходах, що наче Веди,
неначе води.
Планети у хороводі.
Пусті обойми.
Принцесо, ти відстрілялась,
а перед боєм
свого відбоялась: від волі –
і до блювоти.
І де вони - давні демони міднотілі?
Скрутилися білі гобліни
в гобеленах.
З твоєї долини тіней
лунає лемент,
і військо безсонь тебе атакує
з тилу.
Як прима,
в картоні вицвілих декорацій.
І докори-брили,
й берили - тяжке намисто -
намуляли.
Не знімаються, як навмисно,
зі скриньки Пандори видобуті прикраси.
Торкатимуть скриньку пальці твої
невпинно -
бо ж рицарі небагаті в часи рецесій.
Горошини-брили.
Хочеться снів принцесі.
Та вищир котячий здіймає її на кпини.
