ти збираєш паперові будинки
роздираєш найдорожчі колготи
і так модно носити ці шрами
на підстилках киртатої квоти
ти народжуєш вранішнє завтра
провокуєш тендітне сьогодні
а під кранами хлюпає кава
в всіх тобою коліна холодні
бо голодні як вчительська парта
а будинки стоєть чесне слово
я нанизую плин магістралі
ти накаркуєш вічні промови
наче з аркушів вранішнє небо
наче з скотчу намотана стеля
а на стінах портрет вашигтона
"я,петля" біля входу у двері
..і мої розламались педалі
береш кварту блакитної крові
та навіщо ж мене надпиваєш
не здираються вибач підкови
не лишаєш мене не лишаєш
і чому ж ви настільки сріблясті
стеля плавиться швидко як трясця
від'єднаєш , дроти від'єднаєш
заливши стирчати в напрузі...
ти здуріла немовби дитини
я навідуюсь в хитаній в'юзі
щосекунди години хвилини
підсвідомість нещадно гвалтує
небо тліє , а сепія квапить
репетицій фіалкова драма
безнадійна як вчительські лапи
я не вірю в підсвітку для неба
ти ненавидиш правильну мову
і це все нам насправді не треба
я наллю тобі чаю в підкову...
