Я маю знаряддя – гачок і петлю,
І ними працюю, тягнучи до клітки
Усе, що побачу і вправно зловлю,
Бо знаю, де є, і збігаються звідки
Бездоглядні цуцики, кішки та пси
Тієї ж Природи, якої ми діти.
«Шукай, доганяй і до цеху вези,
Обробиш – і будемо мило варити», -
Наказує мозку мисливський азарт,
А серце шепоче, до болі знайомо -
І вгадую все: «Відпускай їх назад,
Якщо ти не гицель, а сапієнс гомо».
До нього прислухавшись (радо чомусь),
Беру й випускаю бездоглядну зграю.
Я їх відпускаю, і вже не женусь
З гачком і петлею.
Пізніше впіймаю.
