Мій янгол
Мене
Зустрів.
Збулося
Пророччя
Давнє.
Не треба
Було
Нам слів,
Щоби
Упізнати
Натяк.
Про те,
Що це він,
І я
Прийняти
Повинна
Зустріч –
Ніхто
Не казав –
Здаля
Я мала
Його
Відчути.
Душа
Заспівала
Враз –
Здавалось,
Втрачаю
Важкість –
У небо
Зринаю –
Птах
В мені
Оживає,
Наче.
Єдналась
В танку
Душа,
Його
І моя,
І, ніби,
Безодню
В очах
Знайшла,
Тягнуло,
Мене
Магнітом
До нього...
О, янгол мій!
Побудь ще
Зі мною
Трохи!..
Я не вимагаю
„Стій!”,
Благаю:
„Сповільни
кроки!”
Маршрути
Мої
Й мости
Не знаю,
Чи
Перетнуться
з твоїми...
Прошу,
Прости,
Мене
За гріхи
Ілюзій!..
