І знову дивлюся, милуюсь тобою,
Чарує мене твій блискучий метал,
Беру тебе міцно своєю рукою,
Хвилини цієї я довго чекав.
Твій дотик холодний до скроні моєї
Мурашки по тілу пускає чомусь,
В уяві вже бачу красиві лілеї,
Я думки цієї уже не боюсь.
Шість грамів - це твій подарунок великий,
Що звільнить від болю, страждання, розлук,
Він змусить забути весь світ цей жорстокий
Й не бачити більше своїх й чужих мук.
Ну що ж, нема часу й надалі чекати,
Вже входити треба в кривавий цей спорт,
Усе і усіх позад себе лишати,
Тебе ж не забуду, дванадцятий Форт...
