Вже сутеніє...Розп"яли ! Поміж олив
Народ з Голгофи вниз поплив,
поповз повільним змієм.
І бачили усі , як стежкою в туман
страшну і сиву Іоан
додому вів Марію
І поки засіріє ранок до вікон ,
він буде слухати крізь сон
її ридання й муки.
А що , як би Христос життя своє зберіг,
і з піснею через поріг
простяг до неї руки ?
Воскресне Божий Син у сяйві торжества,
жінок чекатимуть дива
на місці поховання.
Торкнеться плоті недовірливий Хома ,
започаткує новина майбутні святкування.
Та мати залишається невтішною...
По задуму Всевишнього
ні в перший день , ні в третій ,
ні в сотий син смаглявий ,як колись
не гляне у блакитну вись ,
у небо в Назареті ...
