Я прийду до тебе, мила,
з мотузком і шматом мила,
відчиню залізні двері: ти чудова, навіть very.
А в щілину вуст солодких
хлинуть звуки з носоглотки: припини, коханий, фате*,
нумо в постіль раювати,
ти жорстоко не карай –
ти візьми мене і край.
Я всміхнуся: бардзо мило,
але щоб пізнати рай
ти бери оцей обмилок
і мотузку натирай.**
* Це не кличний відмінок "фата", а наше Запорізьке "хвате".
** Цей експромт має викликати усмішку. Якщо цього не відбулося і ви хочете написате авторові щось неприємне, тоді вам варто заглянути сюди і ще раз подумати. Всі люди рівні, а деякі рівніші. Слава батькові Махну.
