Проспектом клонованих тіл розтрачено колір безмірности,
В полярній пітьмі синіх вен, по золоту вишитих голкою.
Змарнований в полі набат – не встигнули діти ще вирости;
Жаль, хмари воскреснуть слізьми на грудях померлих іконкою.
Крізь небо зерно проросло у славі чийогось там імені –
На теплих порізах весни загоїть життя білим каменем.
Хвилясто-отруйні слова нотаріально завірені:
«Нехрещене рабство світил отак і лишилось непаяним!»
У трансі забруднених фраз – благе відчуття екзекуції,
На тонкощах місячних фарб цей вирій світанку згоратиме.
Просоння на гущі епох, як в підлітка після полюції,
Збиратиме сповіді з нас загостреним костуром фатуму.
19.11.2оо9
