лялька з роз’юшеною губою
з косами як житні снопи
дай їй Бог трохи побути собою
дрібку солоної самоти
місто дихає перегаром
гарно йому після трьох по сто
місто вдарило читай знову вдарить
розіграє її в лото
поцілунок злітає лунко
липне до тіла немов лишай
книги вчать –
іграшкова юнко
залишаючи залишай
люди кажуть –
удвічі в річку
рік за рочком
перетерпи
комусь ловляться карасі сестричко –
не всім же щуки і коропи
лялька з ребрами із пластику
поки цілими
поки слова
подивитися б що всередині
може іскра яка
жива
