Повільно. Тихенько. Швидше ніж є,
Тікай від своєї тіні. Не оглядайся
Ніхто всеодно не втримає твоє чоло…
Серпень, вересень, жовтень.
Лягає під твої ризові підошви
Можливо і я вже підними давно
Розчавлений тупим каблуком,
Випускаю на зовні останній подих.
Не бійся себе, пірнай в очерет.
Брехня, що назовні блищить луска коропів.
І небо, що огортає тебе. Мовчить
І не звертає уваги. Що там на околицях
Міст. Померає твоя особистість
Можливо, зима, чи скоріше літо.
Розтоплять твої шматки вершкового масла
Та нажаль мене вже візьмуть у полон браконьєри.
Можливо ти не казала правди
Ніхто не каже, що ти й брехала
Та все ж те, що було у нас.
Помиратиме в кожнім окремо.
Без личок, без зайвих фраз,
А що далі покаже час…
