впали з первісних печер в небо кислотні зайчики
здерли їм скальп і в підошви мертвих заводів
травмовані диханням харкають ніжною бідністю
розчавленим фантою більше пухнастих нема революцій
скошені роги під реваншизм із гармошкою-серцем
на плямах конвульсій музичної смерти метро
з цим симулякром кохання в прелюдії автомашин
поспішаючи пошепки в свій молитовник розстріляних мурів
вийшов із себе дніпро нервово ламаючи райдугу мосту
харон удавився хроном, а потому втопився від щастя
чорний сувій перечутого лиха листям упав на коліна
евакуація днів учорашніх як близнюкам обіцяла забути
вільному воля а решті афіші перефарбованих в кров
ментів щасливих що зникли у сяйві дурних світлофорів
трамвайну романтику наскрізь роздавлено вічним прощанням
13.11.2оо9
