|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 19322, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.44.22') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Карповий, 17-11-2009
|
Мої діти народяться, вмруть і підуть до школи.
Ганна Осадко. Її вірш, що надихнув мене, можна почитати тут
Тернопіль древній, мов албанський бог.
Безлюдність вулиць. Шурхіт мертволистя.
Вони ідуть. Він і вона. Удвох.
Застиглі очі. Посірілі лиця.
Вони ідуть. І той, хто бачив їх,
дізнався, як цілує в шию Фобос.
Він вмер від коклюшу. Він кашляє. Її
тому два тижні задавив автобус.
Вона волочить ноги. І в руці
відірвану тримає другу руку.
Вони ідуть. Він і вона. Мерці.
Вони ідуть. В них механічні рухи.
Неначе рок, неспинна їх хода
і одночасно – жалюгідно-квола,
і попри страх – о, як же їх шкода!
Вони ідуть у напрямку, де школа.
Знесилений, на лаву я присів.
За що Всевишній так дітей карає?!....
Мені був Голос... шість важливих слів:
Я не приймаю неуків до раю.
І так мені полегшало тоді
від слів, які промовив Боготато!
Ідуть до школи трупи молоді!
Ідуть учитись! думати! читати!
Не пропаде їх благородний труд!
Вони шкільну подужають програму!
Вони покажуть атестат Петру,
і їм Петро відкриє райську браму!
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
