Цікаво, ти знаєш, ти знаєш, чи ні
що шматочки моєї любові,
моєї ніжності до тебе
знаходять закляклими в бурштині
сотні мільйонів років тому?
Що у найстаршої секвої
на зрізі менше річних кілець,
ніж у наймолодшого неба
і найбезсоннішого з сердець,
бо день – за рік, а ніч – за два?
І що найдовша зі злітних смуг
коротша за будь-яку відстань між нами,
за відстань між змістами і словами?
Що все найкраще лишилось з тобою,
а зі мною – самі слова?
Що кожен куб – це, насправді, куля?
Цікаво – чи інколи ти жалкуєш,
чи тобі бодай трішки страшно
від того, що – допоки ти Там,
допоки ти у своїй Меланхолії –
поруч зі мною ніхто не курить
і Смуток мій з моєю Журбою
демонтують трамвайні колії
між світами і душами нашими?..
А в тебе ніколи ніяких питань.
