… і мучитись запахом його зради,
І гордо кусати пальці з образи,
Її звати анна, можливо, надя –
Найбільше болить проминати завчасно,
Ховати на цвинтарі те, що почате лиш,
Сльозами давитися, як блювотинням,
Писати сповіщення в п’янім делірії,
Іти слідами подруги лірика,
Любити до кольок,
Страждати до спазмів блювоти.
… і знати: його почуття – як викидень,
Недолюблений зародок, скалка плоті,
Та ти й сама не вміла чекати,
Когось уписуючи в свої цейтноти.
…і вірити: він вже ось-ось подзвонить,
Заявить про себе звичними сценами,
Та дні минають, і тиша у телефоні, -
Не стане галина жоною єсеніна…
... и чувствовать запах его измены,
и гордо кусать от обиды пальцы,
ее зовут анна, возможно, елена -
больнее всего уходить преждевременно,
хоронить на кладбище, то что началось,
слезами захлебываться словно блевотиной,
в пьяном угаре писать сообщения -
повторять судьбу подруги есенина,
любить до коликов,
страдать до рвоты.
... и знать, что чувства его словно выкидыш,
недолюбленный зародыш, осколок плоти,
да ты и сама не умела ждать,
постоянно думая про кого-то.
... и верить, что скоро он позвонит,
ведь голос его стал наваждением,
но дни проходят, телефон молчит,
не станет галина галиной есениной...
