із бузини тебе украв із бузини
моя смаглява золота сопілко
я коней гнав я коней зупинив
на ній не ворухнулась жодна гілка
коли я взяв і пахощі твої
як музику налив собі у вічі
прекрасних слів незмислимі рої
літали німо над твоїм обличчям
а я ішов не бачив куряви
під бузиною залишались коні
і шерех твій нечутний в рукаві
до горизонту ширив мені скроні
ми так були і музика була
та музика ще й досі не погасла
щоночі білий цвіт твого тепла
до сонних коней сиплеться у ясла
