© Тарас Міклашевський, 13-11-2009
|
Так, я роблюся таким же як ти,
Втіленням твого безпідставного щастя,
Знову лягаю в тиски пустоти,
Що душу стискають і ломлять зап"ястя.
Так, ти наказуєш знову не йти,
Туди де чекає розвилка дороги,
Там знову з сльозами розійдемось ми,
Щоб знову зустрітись пройшовши три кроки.
Так, я борюся, втікаю від тебе,
Я мучусь щоразу, і вдень, і вночі,
Коли ти до мене приходиш укотре
І шепчеш на вухо бажання свої.
Так, це є правда, тебе я боюся,
Знаю - як крига розтану в тобі,
Колись я програю, колись оступлюся,
Та поки думки я залишу свої...
|
|
кількість оцінок — 0 |
|