Я не плачу - трішки ридаю,
Не сумую за вечірнім столом,
Він поверне до мене - знаю
Мовчки цілунком в чоло.
Розгорне обійми гарячі,
Утопить у щирих сльозах,
Розкаже про втрачене Щастя
Застигле у наших вустах.
Цвітом лине запах обійм,
Проникає у душу глибоко
Тільки не стомлюйся – вір
У Силу Величного Бога.
Мовчки, на колінах
В долонях світ тримаю я
Бігло по стежинах
Видніються роки в щоках
І стиха шепчуть – Мамо…
Любов’ю гою Твої рани.
На що така велика Сила,
Яка добром Тебе згубила
Потерла ноги й руки
За чиюсь покуту
Й відпустила помирати?
Я не плачу – трішки ридаю
На околиці стомлена Мати,
З Любові, сердешна, Живе,
Аби не вмирати…
Цвітом лине запах обійм
Проникає у душу глибоко
Тільки не стомлюйся – вір
У Силу Величного Бога.
