Білими айстрами ватрами синього присмерку
залистопадилось наше останнє побачення
столик на скількись-там… кава молочного присмаку…
в списку запрошених ми безпідставно зазначені
Наше залізо напевно дісталося Бісмарку
ну а за воду рахунок іще не оплачено
Дощ не повториться. Зайва романтика. Опади
Тож залишається просто радіти що вижили
Золото осені? та пропади воно пропадом
Першого снігу натомість іклищами хижими
небо голодне в горлянки ввіп’ється нон-стопами
небо порожнє триватиме довгими тижнями
Наче по лезу по сонцю по контуру гострому
в пошуках вічності в рамках клітинного дроблення
ледь не згорівши і майже відкинувши костура
знаю, літатиму… – хоч би з десятої спроби я
Тільки б позбутись тебе як закритого простору
тільки б забути що в мене – клаустрофобія…
