Втекла. Не чекав? Та не бійся,
Не дуже надовго вдеру,
Побуде зміїне обійстя
Без мене в цю пору сиру
Сльоти, вітрюганів і мряки,
Лише відпочину в бабусь
Я попри людські переляки
Від грипу. І в травні вернусь.
І знову зустріне Герасим,
Хранитель залізних воріт,
Що їв мене поглядом ласим,
Замріяно дивлячись вслід,
Побачивши наче уперше.
Хоча споглядав у вікні
Мене за фіранкою. Бреше,
Поклявшись батьками, що ні.
Ймовірно, зустріне Лоліта,
Оця кастелянша хватка.
Милуйтеся майже до літа -
І піде це все з молотка…
Записку отримаєш вранці,
Її принесе Зульфія,
Якщо не порве. Ви ж коханці.
Між вами, виходить, і я…
А з Білої Церкви юриста
У травні до вас привезу.
Душею і в помислах чиста,
Та тільки зроблю вам «козу».
*** ***** ***
