Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2553
Творів: 46311
Рецензій: 90453

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

****

© Той, що греблі рве, 08-11-2009
наша  мова – молочна.
у неї рожеві губи.

із цинізму виходять
спокійніші і біліші.

всім хотілося б знати,
що їх неодмінно
люблять
і хапаються як по кишенях
віршів.

наша мова – ласкава.
особливо – до емігрантів.

їхні руки болять
і ледве витримують почерк.

від терпіння до слави –
декілька виграшних партій
та трохи віри що зграя –
не вовча.

наша мова – яскрава
немов закордонний фломастер.
він так добре малює
дитячі сонця і квіти.

а якщо вже до справ
то на них треба стільки
часу –

ледве стане на те
аби щось зрозуміти.

от і досить про мову.
наш язик – ембріон знамена.

тільки дуже складна
анатомія м’язів

та як дійде до крові
вже знайдеться десь письменник
і напише нам казку
в якій будемо разом  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© К., 08-11-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1156520843506 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …