Життя людини - дивна штука,
Це світ емоцій, почуттів.
Та в кожного є своя мука, -
Для когось – «схрещення путів».
Завжди є щось, що заважає,
Завжди є хтось, хто любить.
Завжди життя когось карає,
І більшість щастя губить.
У вирі радості, кохання,
Не знає зла людина,
Для неї щастя і бажання –
В житті мета єдина.
Крім всього доброго на світі,
Є ще багато дуже зла,
Воно за плетивом із квітів,
Де всюди заздрощі й імла.
Той край страшний добра не знає,
Він переповнений багном,
І помсти кожен там бажає,
Відповідає завжди злом.
Та попри це, у царстві квітів,
У царстві щастя та кохання,
Бажають всі: старі і діти,
Не мати того безталання.
Я слухаю завжди лиш серце,
А розум просто мовчки йде.
Душа моя летить за серцем,
Тож розум просто тихо жде.
Він хоче все зробить як треба,
Адже така його є суть складна.
А я лиш хочу дострибнуть до неба,
Хоч і не буду там одна.
