Від кашлів і посопувань Перу́на
Спалахуючи, бахкає розряд.
Він може спопелити мокрі руна,
Овечок розігнавши та ягнят,
Собак, ангорів, лам і мериносів.
Кого не пом'янула, не сваріть, -
Я не була тваринницею досі,
Зламала в піднебессі власну кліть,
Та в ній тепер – і бачила учора
Вовків зубастих і козлів баских.
Являлась нерозпізнана потвора,
На йєті схожа. Гамадрил устиг…
Залякувала потім і Лохнессі
Не з озера свого, а прямо з хмар.
В осінньому сирому піднебессі
Щодня, щоночі сунеться кошмар.
Нагнати з неба якось би Перуна,
Кошмар за ним - подалі би кудись.
Нова богиня є – і зовсім юна.
І майже в небі. Боженьку, дивись.
