Вони заходять до мене на чай,
цукерки приносять, вітаються,
обтрушують листя чи сніг – роздягаються,
сідаємо в кухні за стіл під вікном.
«Відвідай мене» - означає «на смак покуштуй»,
плоть відкуси, налий крові стакан, втамуй голод.
Відвідай мене і відтінки всі прокоментуй,
потримати чи ще, чи вже можна давати до столу?..
Ми кружляємо з роком, набираючи в серце ваги,
до критичної маси лишилося вже небагато.
Добре те, що постійно спроможні стрічатись,
і з’їдати коробку цукерок як паливо вічно живим.
А колись хтось із них залишається поряд – навічно,
вже не хоче іти, та й не хочеться вже відпускати.
Я кладу його речі в найкращу в будинку кімнату,
і щодня у вікні проти ночі горять жовті свічі…
