Братерство приходить наче штам,
ніби смертельний вірус
і ми кожного пам’ятали по іменам,
і в кожного був далекий, але персональний Вільнюс.
У кожного за поясом був свій пістолет
і ми сперечалися ковтаючи жадібно слину,
і хоча б навряд чи це хтось зробив – ставили хрест,
що стріляти краще впритул чи в спину.
І що кохати краще раз в житті, або ніколи,
адже серце має чекати,
бо в ньому місця для одного кохання, або однієї кулі,
і для волі, – говорив хтось із нас, додаючи: брате....
