Чому душа так прагне щастя?
Чому вона така сліпа?
Кохання - ніби не напастя,
Але чому ж тоді туга?
Чому ми можемо любити,
Але не можемо літать?
Чому ж так важко в світі жити,
Для чого радості бажать?
Я теж жила, я теж кохала,
Хотіла мати щастя теж,
Але тобі не розказала -
І втратила тебе... Але...
Я хочу вірити в Кохання,
Я хочу знати, що і де,
Відкрити хочу своє серце,
Але боюсь! Чому? Чому?
Я хочу дарувати ніжність,
Віддати ласку і тепло,
Відчути в відповідь флюїди -
І розпізнати - це Воно!
Купатись хочу в морі щастя,
Відчути те, Що Я Люблю...
Готове серденько Любити,
Але чому ж - НЕ Полюблю?!
Я хочу вірити й мовчати,
Відчути твого серця стук,
Я хочу знати і страждати,
Щоб відчувати - Я ЖИВУ!!!
Але боюсь розчарування,
Боюсь не знати, що люблю,
Боюсь кохати і мовчати,
Бо знати, що тобі дарма...
Я хочу інколи кричати -
До болю в серці, до крові,
Я хочу щиро покохати,
Але взаємно: I love you!)
Чекаю тонкості іскринки,
Чекаю променя весни,
Щоб в серці розтопили кригу
І жити дали... Для душі...
