Мені так соромно за те, що язробив учора -
Кохання наше зрадою стоптав.
Та ти була завжди критична й на догану скора.
В обіймах іншої я прихистку шукав.
Пробач, пусти мене назад, - не скажу.
І це не через ноги й груди інших краль.
Я знаю, що розбиту вдрузки вазу
Уже не зліпиш в сяючий кришталь.
Посіяний у серці сумнів не закреслиш,
Не висушиш з душі струмочок сліз.
І кожну зиму змінять теплі весни,
А ми все житимемо, наче між...
Між двох вогнів - між зрадою й коханням,
Між двох світів - уявним й тим, що є.
Між пристрастю гарячою і холодом прощання
Тож краще я піду.
Хай залишається усе, як є.
